Среда, 22.08.2018, 06:01
Юридическая компания "Мой адвокат"
Приветствую Вас Гость | RSS
ЮК "Мой адвокат"
ПОЧЕМУ МЫ
Делимся по специализации адвокатов

Берём деньги, только если уверены в победе

Выполняем работу или в срок или раньше, чем обещали.

Знаем, как думают судьи

Не продаём своих клиентов

НАШИ КОММЕНТАРИИ
[20.08.2018]
ЮРИДИЧЕСКАЯ ПОДДЕРЖКА
[17.08.2018]
ДТП, СЕКРЕТЫ ВОЗМЕЩЕНИЯ УЩЕРБА
[15.08.2018]
СКОЛЬКО СТОЯТ УСЛУГИ АДВОКАТ ПО ГРАЖДАНСКИМ ДЕЛАМ
[13.08.2018]
ЮРИСТ ПО АРЕНДЕ НЕДВИЖИМОСТИ – КАК НЕ ВПУСТИТЬ ЛИСУ В ИЗБУ
[10.08.2018]
КАК ПРОВЕРИТЬ ЛИЦЕНЗИЮ АДВОКАТА

Другие комментарии
Статистика
Яндекс.Метрика
ТЕЛЕФОНЫ АДВОКАТОВ

ИЩЕТЕ АДВОКАТА ИЛИ ЮРИСТА В ДНЕПРОПЕТРОВСКЕ (ДНЕПРЕ)?
Телефоны адвокатов ЗВОНИТЕ
тел. 066 886 72 77
тел. 067 368 95 39
тел. 063 836 98 99

Связь через E-MAIL

Правовые позиции Верховного суда по гражданским делам за 2018 год (споры о договорах, сделках)

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72819459

справа № 461/9342/15-ц
провадження № 61-3714св18

Норми частини другої статті  625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.

 

reyestr.court.gov.ua/Review/72727705

справа № 604/202/16-ц
провадження № 61-3467св18

Аналізуючи норму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Несправедливими є, зокрема, умови договору про те, що в разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства, договір лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.
Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Такий же висновок застосування норм матеріального права викладено в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року в справі  № 6-2766цс15.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72756869

справа № 758/13815/15-ц
провадження № 61-5021св18

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.          
Частиною першою статті 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
За змістом статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не вважається договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.
Ураховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на обман або помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ці обставини дійсно мають істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.
Лише у разі встановлення цих обставин норми статей 203, 230 та 717 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72243710

справа № 667/9350/15-ц

провадження № 61-3216 св 18

Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/73054608

справа № 718/2080/17-ц
провадження № 61-8230 св 18

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, оскільки невиконане грошове зобов'язання, на яке позивач просив нарахувати інфляційні втрати, є не зобов'язанням за договором позики, вираженим в іноземній валюті, а трансформованим з цього договору зобов'язанням, встановленим рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 14 квітня 2014 року, яке не виконується. Оскільки зазначене зобов'язання визначено у грошовій одиниці - гривні, то у зв'язку з його невиконанням позивач має право на стягнення інфляційних втрат за час прострочення грошового зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Крім того, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4 просив стягнути з відповідачів інфляційні втрати за період невиконання рішення суду, при цьому вимогу про стягнення індексу інфляції за період існування між сторонами у справі грошового зобов'язання в іноземній валюті - доларах США, позивач не пред'являв, а тому доводи касаційної скарги про неможливість застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 625 ЦК України є безпідставними.

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/73001221

справа № 757/40770/16-ц
провадження № 61-1040св17

Постачання фізичним особам електроенергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією.
Відповідно до частини 1 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що єдиною підставою для відновлення електропостачання є оплата споживачем заборгованості, яка існувала станом на березень 2011 року.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач, як постачальник послуги, скористався своїм правом на примусове стягнення заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 1 194 грн 96 коп., яка виникла у 2011 року. Виставлення постачальником рахунку-фактури, оплата споживачем послуги щодо підключення квартири до електромережі та прийняття платежу постачальником свідчать про згоду відповідача підключити квартиру до мережі електропостачання та намір відновити договірні відносини щодо постачання електричної енергії. Споживач, у свою чергу, зобов'язаний оплачувати отримані послуги. У випадку же відновлення електропостачання після його відключення через заборгованість споживача, таке відновлення мало б здійснюватись за рахунок електропостачальника (п. 36 Правил).

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72850562

справа № 616/137/16-ц
провадження № 61-5039св18

Аналіз статті 216 ЦК України доводить, що у разі застосування реституції та повернення сторін у попереднє становище наслідки розірвання договору не застосовуються до спірних правовідносин, а тому суд не вправі стягувати неустойку за прострочення повернення грошових коштів у зв'язку з розірванням договору, який за законом є нікчемним.

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72970265

справа № 405/6830/14-ц
провадження № 61-11203св18

Суди встановили, що відповідно до свідоцтва про право власності від 9 лютого 2007 року, співвласниками квартири, крім ОСОБА_5, є ОСОБА_6, ОСОБА_4 та повнолітня внучка - ОСОБА_8, у рівних частках. ОСОБА_5 має статус ветерана військової служби, та відповідно до пункту 6 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» має право на 50-відсоткову знижку плати за водопостачання та водовідведення. Разом із ним у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані його дружина - ОСОБА_6, дочка - ОСОБА_4, та онук - ОСОБА_7 Оплата водопостачання та водовідведення повинна проводитися відповідно до лічильника пропорційно до мешканців квартири, з яких 2 особи мають право на оплату водопостачання та водовідведення в розмірі 50відсотків, а дві особи повинні оплачувати водопостачання та водовідведення в розмірі 100 відсотків.

Отже, встановивши, що ОКВП «Дніпро-Кіровоград» здійснює водопостачання та водовідведення у будинку, в якому проживає відповідач, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що відповідач зобов'язаний здійснити оплату за водопостачання та водовідведення в межах позовної давності, передбаченої статтею 257 ЦК України, про застосування якої було заявлено відповідачем у суді першої інстанції.

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72938622

справа № 524/8818/15-ц
провадження № 61-6936 св 18

Відповідно до статті 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначена презумпція психічного здоров'я, суть якої полягає в тому, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Тобто, для визначення тимчасового стану особи, при якому вона внаслідок функціональних розладів психіки, порушення фізіологічних процесів в організмі або інших хворобливих станів не може розуміти значення своїх дій та керувати ними у момент укладення нею правочину, необхідно обов'язкове призначення судово-психіатричної експертизи.

У контексті викладеного слід розуміти, що підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/73001193

справа № 647/964/16-ц
провадження № 61-4390св18

Зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК України.Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/73001170

справа № 569/13697/15-ц
провадження № 61-5424св18

Таким чином, потерпілий вправі одержати повне відшкодування завданої шкоди від особи, яка її завдала в рамках деліктного зобов'язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоду.

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72970123

справа № 607/5343/17
провадження № 61-1333св17

Частиною другою статті 635 ЦК України передбачено обов'язок сторони, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Припинення зобов'язання з попереднього договору внаслідок не укладення основного договору протягом установленого попереднім договором строку унеможливлює спонукання до укладення основного договору в судовому порядку, виконання обов'язку в натурі чи виникнення основного договірного зобов'язання як правової підстави для виникнення в набувача права власності на майно.
Положеннями ЦК України й інших актів цивільного законодавства, прямо не передбачено такий правовий наслідок невиконання попереднього договору, як відшкодування збитків у спосіб визнання права власності на річ, що мала бути придбана в майбутньому за договором купівлі-продажу.
Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від  2 вересня 2015 року у справі № 6-226цс14.
Отже, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що невиконання умов попереднього договору унеможливлює спонукання до укладення основного договору в судовому порядку.

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72970173

справа № 520/10433/15-ц
провадження № 61-2352св18

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України (зокрема: постанова Верховного Суду України від 25 грудня 2013 у справі № 6-78цс13; постанова Верховного Суду України від 11 травня 2016 у справі № 6-806цс16).
У ситуації, коли особа укладає договір оренди, а після цього звертається до суду з позовом про визнання його недійсним, не зазначивши, які ж її цивільні права та інтереси були порушені (не визнані чи оспорені), то визнання правочину недійсним, як способу захисту, не може бути застосовано.
Судом першої та апеляційної інстанції не було встановлено, яке суб'єктивне цивільне право або інтерес позивача було порушене, не визнане чи оспорене, для того, щоб застосувати такий спосіб захисту, як визнання правочину недійсним. А тому висновки судів про відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72970214

справа № 761/11589/16-ц
провадження № 61-194св17

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Тлумачення статті 6 ЦК України свідчить, що сторони мають право укладати договори, які не передбачені актами цивільного законодавства, за умови, що вони відповідають загальним засадам цивільного законодавства. Такі договори є непонайменованими, оскільки не визначені в актах законодавствах. Свої відносини в непонайменованих договорах сторони врегульовують на власний розсуд.
Угода про припинення трудового договору за згодою сторін від 19 липня 2012 року, укладена між позивачем та відповідачем, містить елементи трудового та цивільного договору. В частині зобов'язання позивача здійснити цільову виплату для оплати відповідачем особистого навчання за програмою МВА та зобов'язання відповідача протягом двох років з дати звільнення відповідач  надати ТОВ «Медіа Груп Україна» документи, що підтверджують оплату особистого навчання за програмою МВА і зобов'язання щодо повернення коштів, у разі ненадання документів, угода про припинення трудового договору за згодою сторін від 19 липня 2012 року є непонайменованим цивільним договором. Такий непонайменований договір і регулює цивільні відносини сторін щодо надання коштів та їх повернення.
Як наслідок доводи касаційної скарги щодо застосування статті 130 КЗпП та строку звернення, передбаченого статтею 233 КЗпП не заслуговують на увагу, оскільки спір виник через невиконання непонайменованого цивільного договору, а не із трудових правовідносин.
Отже, суди зробили обґрунтований висновок, що відповідач зобов'язаний повернути позивачу кошти в сумі 502 637 грн, перераховані йому за угодою про припинення трудового договору за згодою сторін від 19 липня 2012 року.

Иные правовые позиции Верховного суда 2018 года

ТЕЛЕФОНЫ АДВОКАТОВ

ИЩЕТЕ АДВОКАТА ИЛИ ЮРИСТА В ДНЕПРЕ (ДНЕПРОПЕТРОВСКЕ)?
Телефоны адвокатов ЗВОНИТЕ
тел. 066 886 72 77
тел. 067 368 95 39
тел. 063 836 98 99

Связь через E-MAIL
НАШ АДРЕС
Юридическая компания "Мой адвокат"
АК

Адрес: город Днепр, пр. Дмитрия Яворницкого, 18
(город Днепропетровск, пр. Карла Маркса, 18)
Время работы:
с понедельник по пятницу с 8.30 - 17.00.
В субботу, воскресенье и в нерабочее время:
по предварительной записи по телефону: 0668867277
МЫ НА КАРТЕ ГОРОДА
АДВОКАТ Днепропетровск, пр. Карла Маркса. 18
ПОИСК ПО САЙТУ
Не можете найти?
Введите ключевые слова:

ПОЛЕЗНАЯ ИНФОРМАЦИ
Стажировка для желающих стать адвокатом

Ставки судебного сбора в судах Днепропетровска с 1 января 2018 года по 1 января 2019 года

Информация о судах Днепра (Днепропетровска)

Нормативные акты адвокатуры Украины
СУДЕБНАЯ ПРАКТИКА
Решения Верховного суда (гражданские споры 2018 год)

Решения Верховного суда Украины (гражданские дела 2014 год)

Решения Верховного суда Украины (гражданские дела 2015 год)

Решения Верховного суда Украины (гражданские дела 2016 год)

Решения Верховного суда Украины (гражданские дела 2017 год)

Нужен адвокат или юрист - Звоните сейчас: 0668867277, 0673689539, 0638369899
Адвокат Савко Виталий Викторович © 2018