Суббота, 23.06.2018, 01:58
Юридическая компания "Мой адвокат"
Приветствую Вас Гость | RSS
ЮК "Мой адвокат"
ПОЧЕМУ МЫ
Делимся по специализации адвокатов

Берём деньги, только если уверены в победе

Выполняем работу или в срок или раньше, чем обещали.

Знаем, как думают судьи

Не продаём своих клиентов

НАШИ КОММЕНТАРИИ
[22.06.2018]
РОЗІРВАННЯ ШЛЮБУ ЗА ДОБУ. МІФ ЧИ РЕАЛЬНІСТЬ
[19.06.2018]
АДВОКАТ ПО УГОЛОВНЫМ ДЕЛАМ (ТЕЛЕСНЫЕ ПОВРЕЖДЕНИЯ)
[07.06.2018]
СУД 2018. КАК БУДЕМ СУДИТЬСЯ В БЛИЖАЙШЕЕ ВРЕМЯ
[04.06.2018]
АДВОКАТ ДЛЯ ПОТЕРПЕВШЕГО В ДНЕПРЕ
[01.06.2018]
«АДВОКАТ ПО ТРУДОВЫМ СПОРАМ»

Другие комментарии
Статистика
Яндекс.Метрика
ТЕЛЕФОНЫ АДВОКАТОВ

ИЩЕТЕ АДВОКАТА ИЛИ ЮРИСТА В ДНЕПРОПЕТРОВСКЕ (ДНЕПРЕ)?
Телефоны адвокатов ЗВОНИТЕ
тел. 066 886 72 77
тел. 067 368 95 39
тел. 063 836 98 99

Связь через E-MAIL

Правовые позиции Верховного суда по гражданским делам за 2018 год (общие вопросы):

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72850802

Справа № 461/1930/16-ц
Провадження № 14-60цс18

Спори, що виникають між юридичними особами та представниками прокуратури при реалізації ними своїх повноважень, за своїм суб'єктним складом підвідомчі господарським судам.
Отже, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані, зокрема, з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об'єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб'єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК.
Майнові відносини (у розумінні статті 4 ГК України) суб'єктів господарювання з юридичними особами, у тому числі тими, що не є суб'єктами господарювання (органами державної влади), регулюються ГК та ГПК України.
У справі, яка переглядається, ФГ «Бурка В.В.» заявило вимогу до прокуратури Львівської області та держави України в особі Державної казначейської служби України лише про відшкодування моральної шкоди, заподіяної діями суб'єкта владних повноважень, така вимога не об'єднана з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб'єктним складом підпадає під дію статті 4 ГПК України, а тому зазначений спір підвідомчий господарському суду.
Установивши зазначені обставини, суди дійшли обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а відноситься до компетенції господарських судів України.

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72793686

справа № 712/2374/14-ц
провадження № 61-10148св18

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.
Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги (зокрема, погіршення майнового стану відповідача після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів).
Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72819370

справа № 2-71/2010

провадження № 61-5721св18

У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та у пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін − одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72700798

справа № 2-1592/11
провадження № 61-358 св 17

Європейський суд з прав людини зауважив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року).

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72269076

справа № 589/6044/2013

провадження № 61-1900св18

Перелік позовних заяв (заяв, скарг, дій), за подання яких до суду або за вчинення яких судом встановлено ставки судового збору, міститься у пунктах 1, 4 частини другої статті четвертої Закону України «Про судовий збір» і  за своїм змістом є вичерпним. Отже, справляння судового збору з інших позовних заяв (заяв, скарг), що подаються до суду, не зазначених у частині другій статті 4 Закону України «Про судовий збір», не передбачено, наприклад, за подання скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72756809

справа № 357/9759/15-ц
провадження № 61-4049св18

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції вищезазначене не врахував та не взяв до уваги, що рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності та обґрунтованості рішення суду, а враховуючи те, що стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права, суд апеляційної інстанції не вправі був розглядати заяву про застосування строків позовної давності у суді апеляційної інстанції.

Таким чином суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, безпідставно застосував наслідки спливу позовної давності.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/73001092

справа № 537/515/17-ц
провадження № 61-7212 св 18

Європейський суд з прав людини зауважив, що відмова національного суду обґрунтувати причину відхилення заперечення стосовно спливу позовної давності є порушенням статті 6 Конвенції. Встановлена законом позовна давність була важливим аргументом, вказаним компанією-заявником в ході судового розгляду. Якби він був прийнятий, то це, можливо, могло призвести до відмови в позові. Проте, суд не навів ніяких обґрунтованих причин для неприйняття до уваги цього важливого аргументу (GRAFESCOLO S.R.L. проти Республіки Молдова, № 36157/08, § 22, 23, від 22 липня 2014 року).


http://reyestr.court.gov.ua/Review/72938609

справа № 760/22876/14-ц
провадження № 61-10688 св 18

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 11 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/73000998

справа № 642/6007/16-ц
провадження № 61-1334 св 17

З огляду на наведене справедливими та обгрунтованими є доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанції вимог частини 1 статті 6 (право на справедливий суд) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен маж право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить його спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Суди першої та апеляційної інстанцій, не здійснили належне правосуддя, у судових рішеннях у достатній мірі не виклали мотиви на яких вони базуються, адже право на захист може вважатися ефективним, тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи,; орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (справа «Мала проти України» від 3 липня 2014 року; справа «Серявін та інші проти України»
від 10 лютого 2010 року; справа «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року; справа «Суомінен проти Фінляндії» від 1 липня 2003 року).

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72938667

справа № 369/6592/16-ц
провадження № 61-4104 св 18

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-Х). Суд постановив, що хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року).
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд, керуючись положеннями процесуального законодавства, діючого на момент постановлення вказаних ухвал, дійшов вірного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у зв'язку із неподанням позивачами заяв із наведенням поважних причин пропуску ними строку на апеляційне оскарження.

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/73001162

справа № 701/570/16-ц
провадження № 61-11345св18

Юридичним актом, який може бути оскарженим у судовому порядку, є офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий у межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів. Лист нотаріуса таким критеріям не відповідає.
Суди, порушуючи вимоги статей 214, 215, 315 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи), на зазначені норми закону уваги не звернули, не застосували їх до спірних правовідносин та передчасно дійшли до висновків про необхідність відмови у задоволенні позову                        ПАТ КБ «ПриватБанк» з підстав наявності рішення про визнання недійсним договору іпотеки та відсутності у нотаріуса повноважень на видачу банку дубліката правовстановлюючих документів з огляду на положення статті 53 Закону України «Про нотаріат» та глави 22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Враховуючи зазначене, позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання безпідставною відмови у видачі дубліката правовстановлюючого документа та зобов'язання вчинити певні дії задоволенню не підлягають у зв'язку з відсутністю юридичного акта, який може бути оскаржено у судовому порядку, - постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72970204

справа № 754/2006/16-ц
провадження № 61-5564св18

За змістом зазначеної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72938605

справа № 391/1045/14-ц
провадження № 61-2163 св 18

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
При цьому відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України 2004 року, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.
На позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади, поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої             статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду України: від 8 червня 2016 року № 6-3029 цс 15, від 16 листопада 2016 року № 6-2469 цс 16.

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72938604

справа № 382/1219/17

провадження № 61-8423 св 18

Відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства, принцип змагальності сторін полягає в обов'язку доведення стороною по справі тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. На підставі доказів, поданих сторонами, суд, здійснює розгляд цивільних справ.
З урахуванням викладеного, у зв'язку із неподанням відповідних доказів позивачем, суд апеляційної інстанції був позбавлений можливості встановити наявність у ОСОБА_5 повноважень щодо представництва інтересів позивача.
Наведене спростовує аргументи касаційної скарги щодо неповноти встановлення апеляційним судом обставин, які мають значення для справи.

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72938555

справа № 686/3392/16-ц
провадження № 61-437 св 18

У частині другій статі 150 ЦПК України 2004 року визначено, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня             1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» судам роз'яснено, що повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб. В ухвалі (постанові) про призначення повторної  експертизи зазначаються обставини, які викликають сумніви у правильності попереднього висновку експерта. Проведення повторної експертизи може бути доручено тільки іншому експертові.
Відхиляючи як доказ висновок комісійної судово-психіатричної експертизи від 30 травня 2016 року та посилаючись на те, що висновок повторної судово-психіатричної експертизи від 28 вересня 2017 року не є категоричним, апеляційний суд на вказані вимоги закону уваги не звернув та ухвалив судове рішення на припущеннях, що заборонено в силу частини четвертої статті 60 ЦПК України 2004 року. При цьому апеляційний суд відхилив клопотання позивача про проведення повторної судово-психіатричної експертизи (а.с. 194-197, т. 2), чим порушив вимоги частини четвертої статті 10 ЦПК України 2004 року, яка зобов'язує суд сприяти особам всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснювати особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджувати про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Крім того, апеляційний суд не звернув уваги на доводи позивача про те, що ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 23 лютого 2017 року (а.с. 90-91, т. 2) призначено повторну комісійну судово-психіатричну експертизу, а, натомість, експертами проведено первинну судово-психіатричну експертизу (а.с. 171-178, т. 2). Отже, суд не з'ясував, чи була належним чином виконана ухвала апеляційного суду та чи вплинуло це на правильне вирішення спору.
У порушення вимог статей 212-214, 316 ЦПК України 2004 року апеляційний суд зазначені вище вимоги закону не врахував, у порушення наведених вимог процесуального закону на доводи позивача уваги не звернув, повторної судово-психіатричної експертизи не призначив, не встановив фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.

Иные правовые позиции Верховного суда 2018 года

ТЕЛЕФОНЫ АДВОКАТОВ

ИЩЕТЕ АДВОКАТА ИЛИ ЮРИСТА В ДНЕПРЕ (ДНЕПРОПЕТРОВСКЕ)?
Телефоны адвокатов ЗВОНИТЕ
тел. 066 886 72 77
тел. 067 368 95 39
тел. 063 836 98 99

Связь через E-MAIL
НАШ АДРЕС
Юридическая компания "Мой адвокат"
АК

Адрес: город Днепропетровск, пр. Карла Маркса, 18
(город Днепр, пр. Дмитрия Яворницкого, 18)
Время работы:
с понедельник по пятницу с 8.30 - 17.00.
В субботу, воскресенье и в нерабочее время:
по предварительной записи по телефону: 0668867277
МЫ НА КАРТЕ ГОРОДА
АДВОКАТ Днепропетровск, пр. Карла Маркса. 18
ПОИСК ПО САЙТУ
Не можете найти?
Введите ключевые слова:

ПОЛЕЗНАЯ ИНФОРМАЦИ
Стажировка для желающих стать адвокатом

Ставки судебного сбора в судах Днепропетровска с 1 января 2018 года по 1 января 2019 года

Информация о судах Днепра (Днепропетровска)

Нормативные акты адвокатуры Украины
СУДЕБНАЯ ПРАКТИКА
Решения Верховного суда (гражданские споры 2018 год)

Решения Верховного суда Украины (гражданские дела 2014 год)

Решения Верховного суда Украины (гражданские дела 2015 год)

Решения Верховного суда Украины (гражданские дела 2016 год)

Решения Верховного суда Украины (гражданские дела 2017 год)

Нужен адвокат или юрист - Звоните сейчас: 0668867277, 0673689539, 0638369899
Адвокат Савко Виталий Викторович © 2018