Понедельник, 22.10.2018, 02:10
Юридическая компания "Мой адвокат"
Приветствую Вас Гость | RSS
ЮК "Мой адвокат"
ПОЧЕМУ МЫ
Делимся по специализации адвокатов

Берём деньги, только если уверены в победе

Выполняем работу или в срок или раньше, чем обещали.

Знаем, как думают судьи

Не продаём своих клиентов

НАШИ КОММЕНТАРИИ
[19.10.2018]
НЕОФОРМЛЕННЫЕ СОТРУДНИКИ
[16.10.2018]
НУЖЕН АДВОКАТ?
[11.10.2018]
ЮРИСТ КОМПАНИИ, ЧТО ТРЕБОВАТЬ РАБОТОДАТЕЛЮ
[08.10.2018]
РАСЦЕНКИ НА УСЛУГИ АДВОКАТА
[05.10.2018]
ДНЕПРОВСКИЙ АПЕЛЛЯЦИОННЫЙ СУД

Другие комментарии
Статистика
Яндекс.Метрика
ТЕЛЕФОНЫ АДВОКАТОВ

ИЩЕТЕ АДВОКАТА ИЛИ ЮРИСТА В ДНЕПРОПЕТРОВСКЕ (ДНЕПРЕ)?
Телефоны адвокатов ЗВОНИТЕ
тел. 066 886 72 77
тел. 067 368 95 39
тел. 063 836 98 99

Связь через E-MAIL

Правовые позиции Верховного суда по гражданским делам за 2018 год (жилищные споры):

Жилищный адвокат в Днепре, узнать подробнее

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72756815

справа № 677/1656/15-ц

провадження № 61-4332св18
Норма статті 391 ЦК України визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати  будь-яких усунень свого порушеного права від будь яких-осіб будь-яким способом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі  цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав (постанова Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі        № 6-709цс16).
Відповідно до частини третьої статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, із урахуванням вказаних норм матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для проживання ОСОБА_4 та членів його сім'ї у спірній квартирі, оскільки церковна громада, як єдиний законний власник спірної трикімнатної квартири з 2005 року, категорично заперечує на проживання у ній відповідачів, які вселилися у спірну квартиру на підставі усного розпорядження директора СТОВ «Діброва» у 2001 році, і має намір використовувати квартиру в інших цілях (облаштування церковної школи або проживання священнослужителів церкви села Волиця).
Відповідачі повинні були усвідомлювати, що вони не мають документів (договору найму, ордеру тощо), які б могли підтверджувати їх право користування квартирою, позивач пропонував ОСОБА_4 викупити спірну квартиру або звільнити її. За таких обставин, втручання у право відповідачів, які без достатньої правової підстави продовжували користуватись спірною квартирою, не може вважатись непропорційним по відношенню до необхідністі захисту прав власника квартири.
Щодо виселення неповнолітньої ОСОБА_6, яка не досягла чотирнадцятирічного віку (ІНФОРМАЦІЯ_4) та проживає разом із своїми батьками, то суд апеляційної інстанції виходив із того, що в даному випадку батьки дитини не набули відповідних прав щодо спірної квартири, вселення в житло та подальше проживання в ньому не ґрунтується на нормах закону, особистих, незалежних від батьків прав на спірне майно ОСОБА_6 не отримала, а тому її виселення разом з батьками відповідає вимогам закону.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/73001087

справа № 331/749/17-ц
провадження № 61-2692св18

Статтею 41 Конституції України встановлено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Положеннями статті 321 ЦК України встановлено принцип непорушності права власності, відповідно до якого ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Здійснення права спільної часткової власності передбачено положеннями             статті 358 ЦК України, за якими право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
При цьому власник майна має право вимагати усунення перешкод у     здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Згідно із статтею 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Суд апеляційної інстанції, встановивши на підставі доказів, яким було дано належну оцінку, факти позбавлення позивача використовувати права співвласника спірного жилого приміщення, що відповідно до норм статей            386, 391 ЦК України є підставою для усунення порушень прав ОСОБА_4 як співвласника та наявності перешкод у здійсненні ним свого права користування спільним майном, дійшов правильного висновку про задоволення позову шляхом його вселення до квартири АДРЕСА_1
При цьому, неспростовні доводи ОСОБА_4 щодо наявності створених відповідачами перешкод для доступу до належного йому житла суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав достатніми підставами для задоволення позову.
Особисті відносини сторін не можуть виступати законною підставою для обмеження права власності позивача.

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/75241934

Справа № 904/7183/17

Провадження № 12-153гс18

Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги.

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/75296533

Справа № 216/181/16-ц

Провадження № 14-198 цс 18

Отже, договір на надання житлово-комунальних послуг може укладатися як з власником нерухомого майна, так і з іншою особою, зокрема яка користується об'єктом нерухомого майна й отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб (фізична особа, фізична особа-підприємець, юридична особа).

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/75296538

Справа № 653/1096/16-ц

Провадження № 14-181 цс 18

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України).

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина четверта статті 334 ЦК України).

 Особа, яка зареєструвала право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника. Факт володіння нерухомим майном (possessio) може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).

 Службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього (частина перша статті 118 ЖК).

 Одна з особливостей найму житла полягає, зокрема, у тому, що наймач має право тимчасового володіння (detentio) ним. Право володіння (possessio) житлом залишається в його власника, який не втрачає це право навіть тоді, коли інша особа використовує таке майно протиправно.

 Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

 Робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення (стаття 124 ЖК).

Навіть якщо власник службового житла не висловив вимогу звільнити це житло, проживання у ньому після припинення трудових правовідносин з роботодавцем не свідчить про законність його використання особою, якій воно було надане на час існування вказаних правовідносин.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом виселення. А тому негаторний позов може бути пред'явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Згідно зі статтею 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя та до свого житла. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену у пункті 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Відповідність останньому критерію визначається з урахуванням того, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу до житла та чи буде втручання у це право пропорційним переслідуваній легітимній меті.

Иные правовые позиции Верховного суда 2018 года

ТЕЛЕФОНЫ АДВОКАТОВ

ИЩЕТЕ АДВОКАТА ИЛИ ЮРИСТА В ДНЕПРЕ (ДНЕПРОПЕТРОВСКЕ)?
Телефоны адвокатов ЗВОНИТЕ
тел. 066 886 72 77
тел. 067 368 95 39
тел. 063 836 98 99

Связь через E-MAIL
НАШ АДРЕС
Юридическая компания "Мой адвокат"
АК

Адрес: город Днепр, пр. Дмитрия Яворницкого, 18
(город Днепропетровск, пр. Карла Маркса, 18)
Время работы:
с понедельник по пятницу с 8.30 - 17.00.
В субботу, воскресенье и в нерабочее время:
по предварительной записи по телефону: 0668867277
МЫ НА КАРТЕ ГОРОДА
АДВОКАТ Днепропетровск, пр. Карла Маркса. 18
ПОИСК ПО САЙТУ
Не можете найти?
Введите ключевые слова:

ПОЛЕЗНАЯ ИНФОРМАЦИ
Стажировка для желающих стать адвокатом

Ставки судебного сбора в судах Днепропетровска с 1 января 2018 года по 1 января 2019 года

Информация о судах Днепра (Днепропетровска)

Нормативные акты адвокатуры Украины
СУДЕБНАЯ ПРАКТИКА
Решения Верховного суда (гражданские споры 2018 год)

Решения Верховного суда Украины (гражданские дела 2014 год)

Решения Верховного суда Украины (гражданские дела 2015 год)

Решения Верховного суда Украины (гражданские дела 2016 год)

Решения Верховного суда Украины (гражданские дела 2017 год)

Нужен адвокат или юрист - Звоните сейчас: 0668867277, 0673689539, 0638369899
Адвокат Савко Виталий Викторович © 2018